Бездоганна кімната (2022)
Подивився це кіно, щоб вам не довелося. Я про нього дізнався з тік-току, і там воно виглядало цікавим. А по факту виявилося доволі нудним.
Про що кіно — пару в стосунках закривають у кімнаті, де нічого нема, крім:
- ліжко — 1 шт
- годинник, який відраховує час до кінця випробування — 1 шт
- ванна кімната, куди можна заходити тільки по одному — 1 шт
- кнопка виходу
Трохи схоже на армію, тільки мало людей і знаєш, коли вийдеш. Мабуть, усе ж більше на тюрму схоже.
А ще ж розклад, за яким дають їжу — уніфіковану, поживну, безсмакову — і вимикають та вмикають світло. І голос, який дає словесні догани чи пояснює статут. Точно армія.
Задача – штурмонуть посадку просидіть в кімнаті 50 днів. У разі успішного виконання приз 5 міліонів доларів. Якщо один хтось виходить – приз падає до 1 міліона доларів. Наче нічого складного. Ось можете трейлер глянути
Так а що пішло не так? Фільм, мабуть, вирішили зробити реалістичним і показати звичайних людей у таких умовах. А що з нормальними людьми може відбутися такого цікавого? Ну, звичайно, нічого. Будуть якось себе розважати, говорити, згадувати щось, перемивати кості один одному, сваритися, миритися. Та й усе. Щоб була якась драма, треба, щоб був конфлікт або в когось проблеми з головою. Та й то — пожиттєво засуджені сидять не в одиночних камерах, і нічого не відбувається, і помирають своєю смертю.
От і у фільмі майже нічого не відбулося. Їх там навіть намагалися якось розворушити: наприклад, підкинули пістолет. От що б що? Він так і не вистрілив, всупереч закону театру.
Чи підкинули голу жінку. Ну, вона трохи напруги внесла, але знову ж — яка мала бути реакція у звичайного чоловіка на її появу поруч із родиною. Хоча, може, це і не для нього було — певну роль вона все ж зіграла.
До речі, враховуючи економію на костюмах і декораціях, мабуть, усі гроші з бюджету фільму пішли на голі груди Ешлі Ґрін.
Ще були жук і зелена крейда. А міг би бути вазон з петунією.
Отже, що маємо: автори фільму відмовилися від якихось маніакальних викликів, як-от у Saw, «Кубі» чи навіть «Грі в кальмара». Та навіть від тупувато-веселих челенджів містера Біста. Можливо, мала витягнути гра акторів? Я так і не зрозумів. Тому й вийшло кіно ні про що.