Так, знав я колись одного азербайджанця і були в мене двері…
Взагалі нащо це. Нащо цей блог, який уже в наш час мертвий як концепція, де всі тепер у соцмережах або спілкуються з чатGPT. А відповіді й нема толком. Тому що. Захотілося. Захотілося писати якісь довгі тексти чи зберігати якісь приколдеси десь у мережі, доки не забуду проплатити сервер. Можливо, я вже просто такий самий дід, як пан Ігор з фото, якому треба словесний потік кудись виливати, бо вже не тримається всередині. Але хай буде, а там побачим.
Вже як мінімум було цікаво підняти WordPress після стількох років, подивитися, як воно зараз працює, і зрештою поконфігурувати щось для себе, у своє задоволення. І, як виявилося, я ще отримую від цього задоволення.
Тож привіт, світе.