Про ритуали. Коли сідаю за комп’ютер і перед тим, як почати щось робити, то спершу, запускаю Balatro.
Ця гра — феномен, мрія інді-розробника. Зробив гру і отримав гроші, славу, визнання. І, можливо, новий жанр. А всього нічого: основа — покер, не найновіша й не найсвіжіша гра, яка до того ж уже, як я думаю, доживає своє.
От що є в грі і що додає механік та якось впливає на процес.
Бачите, я ще не все відкрив навіть.
Розповім про емоції. Вони тут часто присутні — як хороші, так і не дуже. Тут в основі покер, тож флеші так само не закриваються. Або ти зібрав гарну комбінацію джокерів і різних підсилень, а десь не розрахував — і якихось 10 очок не вистачило. Чи вийшла збірка під якусь конкретну механіку чи руку, а останній блайнд чисто випадково нівелює всі підсилення. У мене так було з останнім — від чого горів. Мав пройти колоду, а вирішальний блайнд — «дуже великий блайнд», і там уже мова йшла про шестизначні числа. І ти нічого не можеш з цим зробити.
Великий плюс гри в тому, що вона постійно змушує тебе пристосовуватися. Випадок дає абсолютно різні комбінації, і не вийде придумати собі одну стратегію та просто дотримуватися її. Можливо, це і можна, але дочекатися «потрібної» комбінації буде дуже довго. А виклик якраз у тому, щоб пройти з тим, що маєш.
І хоча часто партії швидкі й завжди можна почати знову, гра може розвивати в голові аналіз ризиків, бо постійно потрібно приймати рішення, які можуть як покращити ситуацію, так і погіршити. А це добрий навик у реальному житті.
Статистика зараз виглядає так. Роботи ще непочатий край і має вистачити надовго.
В цілому чудовий спосіб отримати трохи азарту не ризикуючи нічим. Кажуть є версія для телефонів, але це не для мене. Гра стане занадто повсякденною і механічною. Для цього є три в ряд.